Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах.

Взагалі мені здається, все наше життя – це чекання найгіршого і надія на краще.

Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.

В кишенi був квиток. А снiгу по колiна.
Ходжу на лижах майже як пiнгвiн.
Але вдесяте падаю з трамплiна.
Iдея фiкс — узяти цей трамплiн!

Вiн був крутий, вiн був гора горою,
Вiн був магнiт, котрий мене притяг.
I те, що зранку почалося грою,
Надвечiр стало справою життя.

Узять трамплiн! I з’iхати, як Сольвейг.
Як з крижаними крилами Iкар.
Для себе. Для снiгiв оцих. Для сосен.
Для того, аби страх не виникав.

Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.

Жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.

Звичайно ж, Гоголь – це російський письменник, але це – український геній

Кожному поколінню сняться свої кошмари.

Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.

Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.

Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.

Мені потрібне слово, а не слава.

Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.

Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч.

Музика – це мова почуттів.

Нашого цвіту по всіх борделях світу.

Нікчемність – рідна сестра підлості.

Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.