Спи, брате дорогий, товаришу і сину!
Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.

Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література.

У світі найкраще — визволення крик.

Хай сміються з нас, глузують —
Нам байдуже,
Бо замовкнуть, як почують
Слово дуже.

Хто поверне в рабство ту країну,
Де стяг свободи затрепетав?

Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.

Щасливий воїн, що во ім'я миру
Свою підносить бойову сокиру,
Во ім'я правди кривду тне з плеча!

Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні…

Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, — рідна мова…

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

«Мова», 1956

Як хочеш від людей шаноби,
Любов і гнів бери у путь.